us2yw (us2yw) wrote,
us2yw
us2yw

В раздумьях...

За віконцем весна розквітала, Небо повнилось літнім дощем.

Я стояв і нарізував сало Величезним кухонним ножем.

Ніж ходив у руках методично І чомусь пригадалось мені

Безневинне таке й симпатичне Ніжне тіло тієї свині.

Пролетіло життя, мов хвилина, Добрим словом ніхто не зігрів,

Що ти бачила, бідна скотина, Лиш корито та засраний хлів.

І тоді, мов обрікши на муки, Хтось встромив в твоє серце ножа

Ти збагнула, що люди тварюки, І твоя відлетіла душа.

Ти далеко тепер, моя бджілко, У своїм, у свинячім раю,

Я ж на кухні сиджу, п’ю горілку І тебе потихеньку жую.

Я не злодій, не кат, не злочинець. В мене друзі, робота, сім’я,

Та який же я є українець Якщо сала не їстиму я.

Tags: Про українців
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments